Завжди можна організувати свій відпочинок так, щоб насолодитися райдужними горами, іншими захоплюючими природними чудесами. Тим паче, що всі перераховані локації можна побачити менше, ніж за 4 години від Лос-Анджелеса. Більше про них розповість Los Angeles Name.
Каліфорнійський маковий заповідник
Він знаходиться у Долині Антилоп. Відвідувачів приваблюють трав’янисті пагорби, вкриті маками. Це створює помаранчеві пейзажі кожну весну, коли пустеля оживає.
Зазвичай, маки розпускаються пізно ввечері, а їх сезон розпочинається умовно в середині лютого, а закінчується в останні дні травня. Важко спрогнозувати точні дати, адже все залежить від кількості опадів протягом каліфорнійських зимових та ранніх весняних днів. Тут можна знайти й інші квіти, наприклад, люпин, золотуху, конюшину, проте саме каліфорнійські маки є квіткою штату.
Варто зазначити, що у межах заповідника доступні 7 миль стежок, до яких входить асфальтована ділянка, призначена для відвідувачів в інвалідних візках.
Для збереження поля у природному стані заповідник не поливають. Ще на початку 1970-х років на західній частині Долини Антилоп випасали овець, а до появи залізниці на території гуляли вилорогі антилопи. Згідно із сучасними правилами, будь-які тварини (за винятком службових собак) заборонені на території Каліфорнійського макового заповідника.
Найбільше дерево – Ficus Macrophylla
Фігове дерево Мортон-Бей у Санта-Барбарі є одним із найстаріших та найбільших у своєму роді в Америці. Дерево місцевого австралійського виду Ficus Macrophylla охоплює понад 170 футів, а окружність стовбура перевищує 4,15 фута. Дивовижним є те, що дерево здатне створювати тінь приблизно для 16 000 людей.
Історія цього дерева теж заслуговує уваги. Згідно з одними даними, дерево посадила молода дівчина. Насіння їй подарував австралійський моряк у 1876 році, проте хлопець переніс його у 1877 році на нинішнє місце у Санта-Барбарі. Практично через 100 років фігове дерево стало державним пам’ятником. Інформація, надана парками Санта-Барбари, вказує на те, що саджанець інжиру родом з Австралії, а його у 1877 році посадила Аделін Крабб.
Це місце стало полотном для закоханих, а також друзів, які прагнуть написати свої зізнання на дереві. Вузлуваті гілки найбільшого дерева такого плану в Америці продовжують притягувати фотографів. Цю локацію важко пропустити, адже достатньо прямувати до головного торгового району міста, поблизу станції Amtrak.
Пляж Вікторія та Піратська вежа
Цей пляж знаходиться у Лагуні-Біч, Каліфорнії. Пляж Вікторії стане чудовим варіантом для тих, хто бажає прийняти сонячні ванни, зайнятися волейболом, підводним плаванням, скімбордингом, бодісерфінгом, тощо.
Є безліч світлин цього місця, тому легко на них впізнати на північному кінці пляжу знамениту вікторіанську Піратську вежу. Це дійсно захоплююча реліквія Лагуна-Біч, що знаходиться всього в годині їзди від Лос-Анджелеса. Бетонна вежа висотою у 60 футів та з конічним дахом, яка впирається у скелясту стелю.
Історія Піратської вежі відома, її побудував у 1926 році каліфорнійський сенатор Вільям Е. Браун. Він мріяв, щоб це місце стало закритими сходами, які б поєднували дім на скелі із пляжем внизу.
У 1940-х роках сенатор продав будинок з вежею військово-морському офіцеру у відставці Гарольду Кендріку, любителю піратів. Його захоплення відповідними розповідями, схильність одягатися у піратський одяг, не залишились непоміченими. Відтоді місцеві жителі стали називати споруду «Піратською».
Історія вежі на цьому не завершується, адже далі майно переходило в інші руки, наприклад, на короткий час власницею була голлівудська актриса Бетт Міддлер.
Всім, хто бажає особисто відвідати це місце, варто пам’ятати, що Піратська вежа є приватною власністю, відповідно, вона зачинена. І хоча всередину зайти не вдасться, проте можна підійти до споруди (за винятком припливу), прогулятися пляжем Вікторія, а також зробити яскраві фотографії.
Долина Смерті
Цей національний парк без перебільшення називають найспекотнішим, найсухішим та найнижчим. Долина Смерті у Неваді – це місце крайнощів із вражаючими контрастами. Наприклад, високі вершини покриті снігом, а у місцях злив – ростуть поля польових квітів. Назва парку відлякує багатьох відвідувачів, проте тут процвітає велике різноманіття життя.
Якщо ж ви досі сумніваєтеся, тоді ось декілька варіантів того, чим можна зайнятися у величезному національному парку із понад трьома мільйонами акрів дикої природи.
Дослідження парку
- Огляд пам’яток. Чимало відомих місць парку можна відвідати на автомобілі. Саме тому, приїхавши з Лос-Анджелеса, ви нічого не пропустите. Доступний автомобільний тур «Зоряні війни» з гідом, де ви проїдитесь по локаціях, знятим у культовому фільмі. До того ж Долина Смерті має сотні заміських доріг, які відрізнятимуться рівнем складності.
- Споглядання нічного неба у Долині Смерті – це окреме задоволення. Звичайно, краще перед цим дізнатися більше про особливості такого нічного дослідження.
- Для відвідувачів доступні екскурсії з рейнджером, а також прогулянки на природі, нічна програма тощо.
- Парк є чудовим місцем для пробіжок та тренувань. Звичайно, це варіант для досвідчених спортсменів чи натренованих любителів, проте краєвиди на фоні того варті. Сюди ж варто віднести піші прогулянки, катання на гірському велосипеді
- Ще один спосіб краще дізнатися це місце, а також відпочити – це кемпінг.
Арка Мебіуса
Витягнута скеля виглядає надприродно, контрастує із зубчастою горою Вітні. Дістатися до цього місця легко, достатньо пройтися через Алабамські пагорби. У мережі можна побачити світлини під семифутовим утворенням.
Арка Мебіуса розташована на Movie Flat Rd, Lone Pine. Чому варто відвідати цей неземний проліт скелястих утворень? Ця локація змушує відчути себе так, ніби на поверхні Марса. Мабуть, це одне із пояснень, чому саме це місце часто використовують для зйомок фільмів, особливо ранніх вестернів.
На території Алабама-Гіллз є багато інших арок, наприклад, Арка Лейт, Арка Серця, Арка Зуба Акули. Попри це, саме Арка Мебіуса є найвідомішою.
Eagle Rock
Це гора у Глендейлі – окремий валун, що знаходиться серед зелених пагорбів. Цікавим є те, що коли сідає сонце під певним положенням, тоді утворюється тінь у формі орла. Плануючи свою поїздку у це місце, можна обирати вигнуту дорогу поблизу підніжжя (для авто), чи для піших прогулянок – петлю Ігл-Рок-Каньйон Трейл.
Історичні записи
Скеля Eagle Rock отримала таку назву через масивний валун, що знаходиться на північному краю району. Згідно з архівними записами, у 1880-х роках у Eagle Rock проживала фермерська громада, де розвивалися ферми, а також височіли вишукані будинки ремісників. Зі збережених панорамних фото, зроблених в долині Eagle Rock, добре видно, що у ландшафті переважає сільське господарство.
Відомо також, що у 1906 році Ігл-Рок став незалежним містом, а перепис населення у 1911 році показав, що у місті проживало 600 осіб. Вже у 1914 році тут розміщувався Оксидентальний коледж, побудований за проєктом Майрона Ганта. За 9 років кількість населення зросла до 2250, а у 1921 році – до 3800 осіб.
Зазначалося, що у сучасні роки місто та ця місцевість переживають джентрифікацію. Термін означає процес оновлення, реконструкцію, тобто соціально-просторові зміни. Це можна пояснити приїздом молодих професіоналів до місцевості, які відкривають для себе цю природну перлину, розташовану між Глендейлом та Пасаденою. Жителі Лос-Анджелеса зможуть приїхати та особисто побачити місцевість, а дорога займе всього декілька хвилин від центру на авто.
Тож, жителі Лос-Анджелеса мають всі можливості відпочити від високих хмарочосів у центрі міста, віддавши перевагу тим дивам, які пропонує природа. Як вже було зазначено вище, всі ці локації можна побачити менше, ніж за 4 години їзди від Лос-Анджелеса. Саме тому їх варто відвідати хоча б одного разу, переконавшись у красі та особливості цих місць.
Список використаних джерел:
- https://secretlosangeles.com/best-natural-wonders-bucket-list/
- https://www.nps.gov/deva/index.htm
- https://secretlosangeles.com/the-moreton-bay-fig-tree-santa-barbara/
- https://www.californiabychoice.com/home/alabama-hills-mobius-arch
- https://secretlosangeles.com/pirate-tower-laguna-beach/
- https://waterandpower.org/Museum2/Eagle_Rock.html