Це активна порода собак. Вона вирізняється високим інтелектом, витривалістю та стабільною нервовою системою. Її особливістю є гнучкість, адже тварині легко пристосуватися до будь-яких змін умов проживання. Для неї головне – це господар поруч. Мініатюрна американська вівчарка неодмінно стане другом для всієї родини, контактує з іншими тваринами та гарно ладнає з дітьми. Для придбання тварини потрібно обрати офіційний розплідник. Саме там ви отримаєте цуценя з необхідними щепленнями, пакетом документів, вичерпними консультаціями заводчика. Так ви матимете певну гарантію психічного і фізичного здоровʼя тварини, що є базою успішного виховання улюбленця. Дізнавайтеся більше про головні фермерські ринки Лос-Анджелеса. Далі на los-angeles.name.
Порода родом з Каліфорнії
Мініатюрна американська вівчарка була виведена у 60-х роках 20 століття у Каліфорнії. Це трапилося шляхом відбору невеликих австралійських вівчарок. Мета виведення цієї породи – це створення породи собак з помірним рівнем активності, високим інтелектом та талантами австралійської вівчарки, але меншого розміру. Згідно з типологією FCI, Мініатюрна американська вівчарка належить до групи 1 – вівчарських і пастуших собак. Ця група вказує на те, що собака має природну схильність виконувати функції пастуха або охоронця. Вони також можуть бути використані для роботи у поліції та армії. Назва породи теж зʼявилася не одразу. Спочатку вона мала назву Мініатюрна австралійська вівчарка, потім була перейменована на Північноамериканську вівчарку і нарешті на Мініатюрну американську вівчарку. У 1990 році було створено клуб породи.
Які характеристики породи?
Це невеликий собака міцної статури. Шерсть у тварини подвійна, середньої довжини та текстури. Може бути прямою або мати легкі хвилі. Підшерстя коротке, мʼяке і густе. А також собака може мати різне забарвлення: рудо-біле, мармурове, коричневе, чорне та навіть блакитне. Середня вага Мініатюрної американської вівчарки коливається від 7 до 20 кілограмів, а зріст – від 35 до 45 сантиметрів у холці. Їх тривалість життя становить у середньому від 12 до 15 років.
Важливою особливістю породи є спокійний характер тварини. Та хоч вона і спокійна та приязна, сповнена цікавості до всього навколо. Овчарки також славляться своєю відданістю і великою привʼязаністю до своїх власників. Вони зазвичай створюють сильні звʼязки зі своїми людьми і готові вірно їм служити. Собака товариська та соціальна, добре уживається з іншими домашніми тваринами, у тому числі з собаками та кішками, особливо якщо виросла з ними разом. Ця порода підходить для активних людей. Адже це не декоративна тварина для квартири. Їй обовʼязково потрібні прогулянки. Собака любить тренуватися та виконувати команди, тож цим обовʼязково потрібно займатися. Собака легко навчається, адже має до цього природну схильність. Він може запамʼятовувати десятки команд та з легкістю їх виконувати. Найкраще реагує на позитивні методи дресування.
Дуже важливо під час дресування тварини уникати жорстоких методів та обовʼязково дотримуватися справедливості. Краще починати навчання ще з раннього віку. Собаки вчаться кожну хвилину свого життя. Це не перебільшення. Наприклад, собака трошки зголоднів і побачивши тарілку печива на столі спробував її вкрасти. Якщо у нього це вийшло і він успішно поласував печивом зі столу, не сумнівайтесь, він буде перевіряти ваш стіл на наявність чогось смачненького знову і знову. Натомість якщо на столі більше ніколи нічого не вдасться вкрасти, залізти на стіл стане вже не таким успішним рішенням – сил витрачається багато, а користі – нуль. Варто робити тренувальні сесії короткими і веселими. Так собака не тільки не втомиться, а навпаки буде мати ментальне навантаження і буде якісно проводити час з вами. Це позитивно відобразиться на його житті і ваших взаємовідносинах. А ще для тварини важлива соціалізація, як серед тварин, так і серед людей. Має сторожовий інстинкт, але на охорону не здатна через свої розміри та приязність.
Чим годувати собаку?
Обовʼязково потрібно зважати на якість харчування собаки. Раціон має бути збалансованим та відповідати розмірам та рівню активності тварини. Рекомендується використовувати якісні сухі корми преміумкласу, спеціально розроблені для великих порід собак. Якщо ви обираєте натуральне харчування, обовʼязково дотримуйтеся правильних пропорцій. Це понад 50% нежирного мʼяса, 25% круп та 25% овочів у тарілці. Важливо включати у раціон кальцієві добавки та рибʼячий жир для підтримки здоровʼя суглобів та шерсті. Маленьких цуценят потрібно годувати частіше – до 5 прийомів їжі на день, а дорослі собаки мають їсти не більше 3 разів за добу. Порції повинні відповідати віку, вазі та рівню активності собаки. Особливу увагу слід приділяти контролю ваги, оскільки ожиріння може призвести до проблем із суглобами. Важливо забезпечити постійний доступ до свіжої води та уникати годування безпосередньо до та після фізичних навантажень.
Як доглядати за собакою?
Ця порода може пристосуватися як до життя у квартирі, так і у приватному будинку. Тут важливу роль відіграє вчасний вигул. Також важливим є організувати для тварини як фізичне, так і ментальне навантаження. Це можуть бути різні завдання, вправи та вивчення команд. Фізичне навантаження має бути якісним, не менше 2-3 годин активних прогулянок на день.
У мініатюрної вівчарки досить довга подвійна шерсть, яка сильно линяє. Особливо це помітно навесні та восени. Шерсть схильна до сплутування та утворення ковтунів, тому розчісувати собаку рекомендується 1-2 рази на тиждень або частіше. У регулярній стрижці немає потреби. А от мити тварину потрібно за необхідності. Орієнтовно це один раз на тиждень. Для ефективного розчісування собаки, особливо у період линяння, підійде металева щітка з рідкісними зубцями й широким гребінцем. Вона глибоко проникає у шерсть, послаблюючи підшерстя і видаляючи відмерле волосся. Також, варто періодично відводити собаку до професійного грумера.
Окрім цього догляд за собакою включає стрижку пазурів, чищення вух та зубів. Особливу увагу варто приділяти суглобам – уникати надмірних навантажень у ранньому віці та забезпечити не слизьку поверхню у домі. Для цієї породи велику роль відіграє соціалізації. Тож власнику тварини потрібно знайомити улюбленця з різними людьми, тваринами та підготувати до стресових ситуацій ще з раннього віку.
Варто бути готовим і до можливих спадкових захворювань, які трапляються у цій породі. Серед них:
- офтальмологічні хвороби (прогресуюча атрофія сітківки, аномалія очей коллі, катаракта);
- дисплазія кульшового суглоба;
- вивих надколінника;
- дисплазія ліктьового суглоба;
- дегенеративна мієлопатія;
- схильність до ожиріння та супутніх хвороб.
Тож важлива профілактика будь-яких хвороб. Цьому сприятимуть регулярні огляди у ветеринара, вакцинація, обробка від паразитів. Рекомендується проводити періодичне обстеження суглобів та хребта, особливо у молодому віці.
Мініатюрна американська вівчарка має великий потенціал для роботи та навчання, але вимагає відповідального підходу до виховання та догляду. Тож якщо ви готові до цієї відповідальності – заводьте собаку, яка стане вашим вірним компаньйоном.
