Колись працьовитій японсько-американській спільноті вдалося досягти неймовірного – перетворити Південну Каліфорнію на сільськогосподарський центр. Саме про цей період часу, а також про втрачену для сучасних містян ферму, розповість більше Лос-Анджелес Name.
Мрії про ферму, які здійснилися
Джеймс Хатано разом зі своєю родиною довгий проміжок часу (понад 20 років) обробляли землю в Редондо-Біч, в штаті Каліфорнія. Лише згодом вони вирішили створити власну справу.
Джеймс розповідав про свою родину, яка займалася фермерством в Каліфорнії ще з моменту імміграції, а потім про коледж, роботу на овочевій фермі поблизу Бостона. Чоловіку було на той момент 30 років і він працював кожного дня з 9:00 до 17:00. Йому вдалося завдяки невтомній праці стати старшим працівником. Він пригадував, як кожного дня він з іншими працівниками пересаджували рослини в теплиці, а потім на поля, збирали врожай та якомога швидше упаковували його.
Улюбленою культурою Джеймса Хатано були соняшники, він мріяв про те, щоб займатися їх вирощуванням. Його дідусь теж захоплювався цією культурою, а його ферма знаходилася в Ранчо Палос Вердес, штат Каліфорнія. Цікаво, що передмістя Лос-Анджелеса в ті часи виглядало, неначе каліфорнійський туристичний плакат. В 2015 році дідуся Джеймса не стало, а згодом мала закритися і ферма. Що це означало? Це був кінець ери, закриття останньої японсько-американської ферми на півострові. 16 серпня 2022 року Ранчо Палос Вердес закрили.
Про часи розквіту
У кожній справі є час розквіту. Якщо говорити про Ранчо Палос Вердес, то це часи, коли півострів був переповнений амбіційними та працьовитими фермерами. Вони вирощували полуницю, квасолю, боролися зі шкідниками.
Почалася історія сімейної справи ще в 1882 році, коли японсько-американська громада взяла в оренду землю. Небагатьох приваблювала така перспектива, адже землі були сухими. Працьовита громада змогла перетворити пустелю на родючі сільськогосподарські угіддя. Клімат Каліфорнії ставав все більш посушливим, тому більшість фермерів почали впроваджувати технології сухого землеробства.
Крім вирощування полуниці, квасолі, японсько-американська громада працювала в хліборобстві. Дідусь Джеймса Хатано вирощував соняшники. Фермери, які теж займалися цією справою, заробили понад 16 мільйонів доларів.
«Майбутні фермери Америки»
Відомо, що дідусь Джеймса Хатано був членом цієї організації. В 1942 році на Західному узбережжі понад 120 000 японців (американських громадян в тому числі) ув’язнили, згідно з виконавчим наказом 9066.
Це були складні часи. Переважна більшість американців японського походження втратили практично все. Вони втратили землю, яку обробляли, обладнання за час їх відсутності вкрали, а їх самих примушували працювати у таборах, займаючись обробкою сільськогосподарських угідь. Лише деяким пощастило повернутися до колишнього аграрного життя.
Дідусю Джеймсу пощастило, якщо можна так казати. Його ув’язнили у таборі Постон, в штаті Арізона, звідки він втік та пішов на військову службу.
В 50-х роках чоловіку вдалося орендувати ділянку на півострові у військових, а в 1973 році було зареєстровано місто Ранчо Палос Вердес. В угоді передбачалося, що на одній частині можна здійснювати сільськогосподарські роботи, а інша має бути використана для відпочинку. Влада міста дозволила чоловіку продовжити договір оренди до 2014 року. В той же рік він передав договір оренди Мартіну Мартінесу. Цікаво, що чоловік прийшов працювати на ферму ще в підлітковому віці. Це був особливий крок, який означав одне – ферма, його справа життя буде жити.
Це лише одна історія з життя японсько-американської громади. Вони зіштовхнулися із наказом 9066, зазнали руйнівних економічних невдач, але змогли продовжити та зберегти справу життя.
