Початок видобутку нафти під час зростання міста називають «темними днями». Лос-Анджелес Name розповість більше про цей період та про особливості видобутку нафти в регіоні.
Легкий видобуток нафти
Спочатку доступ до нафти в Лос-Анджелесі дійсно був легким, при цьому зони видобутку та житлові зони були чітко розмежовані. Почалася історія видобутку нафти ще в 1890-х роках, коли населення Лос-Анджелеса складало близько 50 тисяч осіб. Саме тоді були виявлені одні з найбільш продуктивніших родовищ в історії.
Тож до 1930 року Каліфорнії вдалося досягти неймовірного рівня – виробляти майже чверть світового видобутку нафти. До того часу кількість населення теж зросла, перетнувши відмітку в 1,2 мільйона осіб.
Видобуток нафти в ті часи можна охарактеризувати наступним чином:
- легкий доступ;
- мінімальне регулювання;
- відсутність розуміння того, як видобуток нафти впливає на навколишнє середовище чи на здоров’я людей.
Найбільше міське родовище нафти
Кількість діючих нафтових свердловин в Лос-Анджелесі досягає тисяч, і це вже серед 10 мільйонів людей. Одне з найбільших міських родовищ нафти є Сігнал-Хілл, в Каліфорнії.
В місті вперше розпочали видобувати нафту в 1919 році, адже саме тоді й виявили поклади палива. Мега-гігантським родовищем стало Лонг-Біч-Філд, який є восьмим за величиною загального видобутку в Каліфорнії. В 1920-х роках, наприклад, родовище було настільки продуктивним, що сотні нафтових вишок покривали потреби жителів Сігнал-Хілл та прилеглих частин Лонг-Біч.
Незважаючи на зміни у землекористуванні, родовище все рівно залишається продуктивним. Нафтові свердловини змішані з комерційною та житловою забудовою.
Метод Waterflood та договори оренди нафтових родовищ
Waterflood – це метод закачування води в нафтовий пласт. Таким чином, підвищується тиск та стимулюється видобуток нафти. Можна добути в середньому 30% нафти з пласта, проте використання такого методу лише підтримує продуктивність пласту довгий проміжок часу.
У 1940-х роках осідання в районі Лонг-Біч/Сігнал-Хілл призвело до тріщин на стінах та в фундаментах будівель. Каналізаційні, підземні труби теж зазнали поломок. Проведені дослідження згодом показали, що через видобуток нафти постраждало приблизно 21 600 акрів землі. У 1955 році Чарльз С. Джонс запропонував метод Waterflood. Вже до середини 1960-х років вдалося сформувати шість блоків на місцях розломів та припинити просідання. У свою чергу це стимулювало збільшення видобутку нафти.
Цікаво, що деякі з договорів оренди на нафтопромислах датуються ще 1920-ми роками. При цьому власник нерухомості не може починати забудову доти, доки договір оренди не буде переукладено, чи знято з власності.
Скорочення запасів
Запаси нафти скоротилися, проте буріння в Лос-Анджелесі – це таке ж поширене явище. По місту всіяні нафтові вишки, які приховані від очей містян та туристів. Вони знаходяться частіше за все за високими спорудами, чи в районах з низьким рівнем життя. Наприклад, більше 3,8 мільйонів людей проживають всього за чверть милі від непрацюючої або ж діючої нафтової свердловини.
Дійсно, з часом запаси легкодоступного викопного палива у Лос-Анджелесі почали скорочуватися, а бурильники стали вдаватися до екстремальних, іноді навіть небезпечних методів видобутку нафти. Трапляються випадки видобутку нафти прямо у житлових кварталах. Ось декілька таких прикладів:
- видобуток нафти біля ресторану Макдональдс в місті;
- замаскована нафтова вишка, яка працює поблизу спортивних майданчиків, будівель середньої школи Беверлі-Хіллз;
- замаскований майданчик для буріння нафти на бульварі Вест-Піко, де є 40 діючих свердловин на нафтовому родовищі Беверлі-Хіллз (Кардіффська вежа).
Таких прикладів є багато. Експерти зазначають, що існування нафтових об’єктів поблизу житлових територій, ймовірно, є історичною випадковістю, або ж помилкою зонування. В будь-якому випадку це небезпечно.
