Це складна, місцями тривожна історія міської каналізаційної системи Лос-Анджелеса. Цікаво те, що вперше її описала авторка Анна Скляр у своїй книзі, про яку теж доречно згадати. Деталями поділиться Лос-Анджелес Name.
Бетонна каналізація
Наслідки повені 1914 року були вражаючими – понад 14 мільйонів доларів. Після цього влада міста прийняла рішення побудувати дамби. Дві повені 1930-х років призвели до того, що необхідним стало втручання федерального уряду.
З 1938 по 1980 роки по Лос-Анджелесу провели 82-кілометрову бетонну каналізацію. До будівництва улітку річка іноді пересихала, проте після завершення бетонного каналу цю ситуацію вдалося змінити.
Побудована бетонна каналізація змінила систему притоків та плавнів, стабілізувала річище річки. Таким чином, з’явилася можливість розбудувати ті землі, які раніше для цього були непридатними.
Вже з 1990-х років протиповіневі роботи у нижній частині рік (канал Ріо-Хондо та Комптон-Крік) продовжилися.
Каналізаційна система міста
Анна Скляр у книзі «Коричневі акри: інтимна історія каналізації Лос-Анджелеса» розповідає більше про історію міської каналізаційної системи. Книга є свого роду першою історичною розповіддю з детальним описом каналізаційної системи будь-якого міста світового класу, у тому числі Лос-Анджелеса. Автор додала фотографії та діаграми, прикріпила карти. Анна Скляр ретельно збирала інформацію у міських архівах.
Авторка описує також стосунки між політиками та реформаторами, метою яких було «зцілення затоки» після століття забруднення.
Знайомство з книгою – це інший погляд на історію Лос-Анджелеса, який лише допоможе у формуванні повної картини.
Виклики та історія каналізації
Під час будівництва каналізаційної інфраструктури влада міста зіштовхнулася з багатьма викликами, труднощами. А населення наприкінці 19-го – на початку 20-го століть продовжувало зростати, тож діяти потрібно було швидко.
Завдяки роботі Анни Скляр чимало фактів стали відомими громадськості. Жінка займала посаду директора з громадської інформації Департаменту громадських робіт міста. Вихід її книги співпав з настроями людей та їх переживаннями. Мова йде про вплив на навколишнє середовище неефективного очищення стічних вод.
Починаючи з 1894 року, сміттєзвалище поблизу затоки Санта-Моніка зберігає величезну частину міських відходів. Активісти неодноразово піднімали це питання, проте бажаного результату так і не змогли досягнути.
Суперечки
Лос-Анджелес є містом, яке пропагує екологічний прогрес, проте дещо викликає бурю емоцій та суперечок у громадськості. Проведені дослідження LA Sanitation & Environment показують, що понад 30 мільярдів галонів забрудненої суміші щороку потрапляє у затоку Санта-Моніка (через 200 каналізаційних труб міста).
Після того, як дощі змивають забруднені стоки в океан, вплив на навколишнє середовище може бути значним. Ось декілька негативних прикладів:
- загибель риби;
- шкода репродуктивній системі водних організмів;
- поглинання пластику морськими мешканцями.
Це стимулює представників багатьох громадських ініціатив боротися задля зменшення кількості забрудненого стоку, який надходить у водні шляхи Лос-Анджелеса.
Відомо, що у 2018 році місцеві жителі округу Лос-Анджелес проголосували за прийняття Закону W, завдяки якому можна було б отримати муніципальні кошти для впровадження заходів із зменшення зливових стоків. Проте для приведення дренажних систем у відповідність стандартам, потрібно більше коштів, а виділена частина прирівнюється до 20%.
Нагадаємо, зливовими каналами Санта-Моніки та пляжними зонами навколо стоку керує Департамент громадських робіт. В той час Департамент санітарії міста регулярно моніторить якість води, а Департамент громадської охорони здоров’я округу повідомляє жителів про те, де купання є безпечним, а де – ні.