Історія розпочалася з відкриття золотих самородків у долині Сакраменто. Подія сталася у 1848 році та стала поштовхом до розвитку американської історії першої половини 19 століття. Новини про відкриття поширювалися з неймовірною швидкістю, а кількість потенційних золотошукачів роста з кожним днем все більше. Лос-Анджелес Name розповість більше про те, як люди шукали багатство, і як це бажання затуманювало розум.
Золота лихоманка
Отож, тисячі золотошукачів вирушили до Сан-Франциско. Хтось їхав по суші, а хтось плив морем – до кінця 1848-1849 років кількість немісцевого населення зросла до 100 000 осіб. Якщо порівняти з кількістю населення до початку золотої лихоманки (всього 1 000 осіб), то різниця дійсно вражаюча.
Пік подій – 1852 рік, адже саме тоді вдалося видобути дорогоцінні метали, загальна вартість яких становила 2 мільярди доларів.
Надихаючою була історія Джеймса Вілсона Маршалла, який 24 січня 1848 року знайшов біля підніжжя гір Сьєрра-Невада (Каліфорнія) шматки золота в річці Американ. Чоловік працював теслею, а 24 січня 1848 року займався будівництвом лісопилки з водяним приводом. Після цінної знахідки Вілсон розповідав, як сильно переживав, адже був переконаний в одному – це було справжнє золото.
Після того, як тесля з Нью-Джерсі знайшов золото, у Саттерс-Мілл підписали Treaty of Guadalupe Hidalgo. Завдяки цьому офіційному документу нарешті було покладено край мексикансько-американській війні.
Цікаво, що Джон Саттер, на якого працював Маршалл, був громадянином Швейцарії німецького походження. Він заснував колонію Нова Гельвеція, яка трохи згодом стала містом Сакраменто. Чоловік поневолив сотні корінних американців, використовуючи їх в якості безкоштовної робочої сили, а також для захисту своєї території.
Невтомні пошуки золота
Попри спроби Саттера та Маршалла приховати новини про знайдене золото, все ж правду опублікували в одній з газет. Жителі Сан-Франциско спочатку сприйняли цю новину з недовірою, проте вже до середини червня 1848 року близько трьох чвертей чоловічого населення покинуло місто. Їх манили золоті копальні, а вже до кінця літа кількість шахтарів зросла до 4 000 осіб.
Люди по всьому світу чули про те, як інші здобувають легкі статки у Каліфорнії. Тож першими мігрантами були вихідці з Мексики, Чилі, Перу, Китаю та інших країн.
Преса і золота лихоманка
Спочатку настрої представників преси були здебільшого скептичними. Наприкінці 1848 року президент Джеймс К. Полк розповів про позитивні результати військового губернатора Каліфорнії, полковника Річарда Мейсона. Вся країна почула про це, адже президент виділив час у власній інавгураційній промові.
1849 рік став періодом людей, хворих на золоту лихоманку. Це були переважно чоловіки, які масово позичали гроші та закладали своє майно, вони витрачали заощадження для того, щоб дістатися до Каліфорнії. Вони залишали родину, рідні міста та вирушали в нікуди, в надії знайти омріяний скарб.
Позаду цієї гонитви за золотом залишилися жінки з дітьми, на плечі яких лягали вже нові обов’язки. Мова йде про ведення ферми чи бізнесу, і це додатково до догляду за дітьми.
Золотодобувні міста
Зважаючи на постійний ріст чисельності мешканців, виникли цілі золотодобувні міста. В них з неймовірною швидкістю відкривалися магазини та салони, публічні будинки, окремі підприємства – всі вони прагнули теж заробити. Відмінність таких закладів полягала в тому, що вони самі не шукали золота, а обслуговували його шукачів. Це був реальний спосіб заробити власні статки.
Водночас шахтарські табори були перенаселені, в містах поширювалось беззаконня. Мова йде про бандитизм, поширення азартних ігор та алкоголізму, проституції та насильства.
Золота лихоманка мала й позитивний вплив, адже прискорила вступ Каліфорнії до Союзу як 31-го штату. Відповідно до компромісу 1850 року, Каліфорнії це вдалося – вона увійшла до Союзу в якості вільного штату.
Доля шахт Каліфорнії
Вже до 1850 року майже повністю зникло поверхневе золото в Каліфорнії. Проте шахтарів це аж ніяк не зупиняло – вони продовжували прибувати. Хоча гірнича справа завжди була важкою, вкрай небезпечною працею, проте щоденна оплата праці в порівнянні з 1848 роком, різко знизилася.
Все більше шахтарів обирали найману працю. В 1853 році було розроблено спеціальну техніку, призначену для гідравлічного видобутку. Нова техніка принесла значні прибутки, проте знищила частину ландшафту регіону.
Золота лихоманка і її вплив на Каліфорнію
Ландшафт Каліфорнії був назавжди змінений, ось декілька важливих тез:
- нова техніка принесла величезні прибутки її власникам, проте знищила частину ландшафту;
- дамби змінили русло річок, призначених для сільськогосподарських цілей. Осад з шахт засмічував воду;
- золота лихоманка спонукала до розвитку лісозаготівельної галузі. В той час відчувалася гостра потреба в будівництві великих каналів, живильних котлів на шахтах.
В 1884 році за рішенням суду було заборонено гідравлічний видобуток, а згодом домінуючою галуззю в Каліфорнії стало сільське господарство. Попри те, що часи золотої лихоманки залишилися далеко позаду, та велика частина спадщини зберігається в таких місцях.
- Державний історичний парк Боді. Це місто-привид, яке «завмерло в часі». Місто отримало статус історичного парку в 1962 році, відтоді воно залишається в такому ж вигляді. Влада прийняла рішення нічого не змінювати, не відновлювати будівлі, а зберегти їх в такому ж вигляді. Це яскраве нагадування про 1880-ті роки.
- Державний історичний парк Marshall Gold Discovery. Це місто-привид, а також район національних історичних пам’яток: пам’ятник Джеймсу Маршаллу та місце, де він знайшов золото в 1848 році. Історичний парк засновано в 1942 році, територія площею в 233 гектари.
Цікаві факти про золоту лихоманку в Каліфорнії
- Вперше історія золотої лихоманки розпочалася не в Каліфорнії, а в Північній Кароліні. Саме там шукачам золота пощастило знайти 17-фунтовий самородок. Цікавим є й те, що всі золоті монети, випущені монетним двором США, виготовлялися саме із золота, знайденого в Північній Кароліні.
- Золота лихоманка стала небезпечною та навіть смертельною для іноземних шахтарів. Проте корінні американці Каліфорнії постраждали найбільше. Мова йде про хвороби, нещасні випадки, пов’язані з шахтами. Частими явищами були побої, насильство та навіть вбивство, адже люди, які залишили свій дім і втратили все, що мали, були розлючені, а іноді й зовсім божеволіли.
- Пошуками золота займалися виключно чоловіки, а ті жінки, які шукали роботу, працювали в салонах, готелях, ресторанах. В 1860 році близько 19% жінок було у золотодобувних громадах, це близько 10 000 осіб. Мало жінок погоджувалися на пропозицію їхати на захід, причини побоювань були цілком зрозумілими.
- Торговці в золотодобувних містах збагатилися набагато більше, ніж шахтарі. Одна з найбільш відомих історій успіху стосується кравця Леві Штрауса, який прибув до Сан-Франциско в 1850 році для відкриття магазину з брезентами та покриттям для шахтарських вагонів. В той час більшим попитом користувалися міцні робочі штани, які могли б витримати 16-годинні зміни. Він відкрив магазин в центрі міста, після чого перетворив цю ідею у справжню виробничу імперію, добре відому під назвою Levi’s.
Цікавим є той факт, що під час Каліфорнійської золотої лихоманки шахтарі видобули понад 750 000 фунтів золота. Люди марили «Каліфорнійською мрією», тобто ідеєю швидкого збагачення. Це надихнуло у майбутньому режисерів, було створено чимало фільмів, навіть серіалів, мультфільмів завдяки яким глядач переноситься в події минулого.
