У самому серці гламурного Лос-Анджелеса розташовані одні з найунікальніших природних памʼяток нашої планети. Йдеться про асфальтне озеро Ла Бреа (La Brea). Воно знаходиться на території парку Хенкок (Hancock Park) у районі міста, яке називається “Міракл-Майл” (Miracle Mile). Тут, поруч із хмарочосами та елітними магазинами, нічними клубами та ресторанами, театрами та музеями, але сусідству знаходяться болота. На їх поверхні покритою маслянистим чорним нальотом, час від часу видніються зловісні бульбашки. Називаються ці болота бітумними чи асфальтними озерами. Відомі вони також як смоляні ями-пастки (La Brea Tar Pits) та нараховують їх близько 100 штук. Далі на los-angeles.name.
Як у Лос-Анджелесі зʼявилося асфальтне озеро?
Бітумні озера (або асфальтні озера) – це природні утворення, що містять підземний бітум. Цей рідкий асфальт проникає крізь невеликі отвори, що йдуть глибоко під землю, і часто утворює цілі болота, наповнені небезпечною рідиною. Подібні бітумні озера можна зустріти у кількох країнах: США, Азербайджані, Тринідаді та Тобаго. Однак єдиними найбільш вивченими є асфальтні озера Ранчо Ла Бреа у Лос-Анджелесі, які, крім промислової, мають ще й наукову цінність.
Своїм виникненням смоляні ями зобовʼязані океану, який десятки мільйонів років тому під час Міоценової епохи, переробляючи тонни відмерлого планктону, що осідає на дно, створював умови для перетворення цієї маси у рідку сиру нафту. Вона заповнювала шельфові та прибережні підземні ємності Каліфорнійського узбережжя. Епохи змінювали одна одну. На території нинішньої Каліфорнії розвивався багатий рослинний та тваринний світ.
Нафти під Каліфорнією накопичилася така кількість, що вона почала шукати виходи на поверхню, просочуючись то тут, то там. На повітрі нафта густіла, ставала вʼязкою і липкою. За підступністю вона схожа на болотяну трясовину, нафта змішувалася з водою, брудом і метаном. Бідні тварини, необережно потрапляючи у таку смоляну пастку, не мали жодного шансу з неї вибратися. Цікавий той факт, що на одну травоїдну тварину, яка загинула у нафтовому болоті, припадало десять хижаків. Очевидно, побачивши тварину, хижаки зграєю накидалися на нещасну жертву і розділяли її долю.
Ці події відбувалися влітку, коли поверхня пасток помʼякшувалась від спеки. Нафтова утроба асфальтового озера “перетравлювала” мʼясо, шкіру та шерсть тварин, а кістки муміфікувалися, що дозволило їм чудово зберегтися.
У холодну пору року поверхня пасток тверділа, пильність тварин ставала меншою, а наступного літа уся історія повторювалася заново. Таким чином, починаючи з часів Льодовикового періоду, асфальтове озеро Ла Бреа стало багатошаровим цвинтарем доісторичних тварин.
За яких умов тут розпочалися масові розкопки?
Кістки тварин тут почали знаходити дуже давно, але спочатку їх не визнавали древніми, адже не можливо дізнатись, скільки коней, собак та великої рогатої худоби могло застрягти у такому болоті.
Вже у 1875 році геологи міркували у тому, що у смоляних ямах могли зберегтися кістки тварин, але минуло ще 30 років, як археологи розпочали дослідження їхнього вмісту. Цей район був офіційно визнаний “історичним обʼєктом” уперше у 1901 році.
Усі видимі ями зі смолою були створені внаслідок розкопок людини: яма з озером спочатку була асфальтною шахтою. Інші видимі ями утворилися внаслідок розкопок дослідниками понад 100 місць.
Великі розкопки у Ла Бреа почалися в період з 1911 року до 1915 рік. Всього за час роботи вчених було виявлено близько півмільйона кісток стародавніх тварин, що зробило це найбагатшою колекцією такого роду у світі. Найдавніший вид жив близько 38 000 років тому.
У 1940-х та 1950-х роках громадський резонанс викликала обробка раніше знайдених кісток великих ссавців. Подальше дослідження показало, що матеріал викопних хребетних добре зберігся з невеликими доказами бактеріальної деградації кісткового білка.
У 1977 році у цьому районі було відкрито музей, що названий імʼям Джорджа Пейджа. Крім незліченних останків скамʼянілих тварин, на ранчо Ла Бреа також представлені скелети мамонтів і шаблезубих тигрів, моделі доісторичних тварин у натуральну величину, і відвідувачі також можуть побачити що таке смоляна яма.
Що вчені знайшли у надрах озер?
З 1902 року бітумні озера Ла Бреа служили найбільшим джерелом видобутку нафти, поки на їх поверхні не почали знаходити стародавні скамʼянілості. Незабаром озера закрили для видобутку нафти та відкрили на цьому місці однойменний музей Ла Бреа, експонатами якого стали унікальні та найважливіші для світової науки кістки доісторичних тварин, знайдені у цих нафтових болотах.
Протягом тисяч років асфальтові озера служили для живих істот витонченою пасткою – виснажені тварини приходили сюди, сподіваючись вгамувати спрагу і деякі з них по необережності завʼязали у глибоких асфальтових ямах, які неможливо помітити на поверхні. У результаті тварини повільно гинули, а їх тіла затягнуті на дно, виявлялися надовго законсервованими.
Однак особливість бітумних озер така, що через сотні і навіть тисячі років вони зрештою випльовують на поверхню те, що колись затягли на дно. Завдяки цьому вчені постійно знаходять на поверхні нові останки стародавніх тварин. Вже понад сто років вчені та дослідники знаходять у надрах смоляних ям артефакти Льодовикового періоду – скамʼянілості шаблезубих тигрів, мамонтів, вимерлих ведмедів, диких коней, мастодонтів із пʼятиметровими бивнями тощо. На поверхню було вилучено понад півмільйона кісток тварин та ідентифіковано понад 650 різновидів живих організмів.
І лише один раз серед сотень тисяч артефактів було виявлено кістки людини. Жертвою пастки виявилася жінка, яка жила 9 тисяч років тому. Її реконструйований за скелетом вигляд, як і інші неоціненні знахідки, можна побачити у музеї Ранчо Ла Бреа, розташованому поруч із найбільшим бітумним озером.
Про трагічне минуле озера нагадує скульптурна композиція – сімʼя мамонтів у натуральну величину: застиглі на березі, самка з дитинчам з жахом безпорадно спостерігають, як у страшній безодні гине самець.
Усередині музею, відокремлено функціонує лабораторія, де чистять, сортують і класифікують фрагменти скелетів, що витягуються з ям. Відвідувачі можуть вільно спостерігати за роботою, а також, за бажанням, брати участь у вилученні останків, які не припиняються й у 21 столітті.
Звідки у центрі Лос-Анджелеса стільки скамʼянілостей рослин та тварин?
Існує лінія геологічного розлому, за якою смола досягає земної поверхні та утворює бульбашкові чорні калюжі. Концентрація скамʼянілостей, знайдених і каталогізованих тут протягом багатьох років, вражає, і їхня кількість збільшується з кожним днем.
Рідко можна зустріти непошкоджені скамʼянілості безхребетних, особливо бабок. Але вони є важливими частинами головоломки, що сприяють кращому розумінню клімату, запилення рослин та усього харчового ланцюга плейстоцену.
Скамʼянілості комах надзвичайно тендітні, що пояснює їх рідкість, тому смолу необхідно знімати і зберігати правильно, щоб вони не перетворилися на пил.
Також асфальтне озеро Ла Бреа привертає до себе увагу не лише вчених та дослідників. Це унікальне місце неодноразово зʼявлялося у фільмах.
