Якщо пригадати кінець 19 – початок 20 століття, то на думку жителів Лос-Анджелеса існував лише один спосіб підкорення водної стихії Південної Каліфорнії. Мова йде про будівництво дамби. Los Angeles Name розповість більше про ці спроби, їх успіх та невдачі, які врешті призвели до масштабних трагедій.
Дамба Святого Франциска
Вона знаходилась у Санта-Кларіта, і це була одна із найбільших історичних дамб у цьому регіоні. Її побудував на той момент досить відомий та успішних інженер Лос-Анджелеса у 1928 році. Вільям Малголланд вирішив для відгородження резервуара скористатися каньйоном Сан-Францискіто. Проте інженер не врахував того факту, що земля була нестабільною та нездатною утримати стільки стін та води.
Це призвело до фатальних наслідків. Дамба Св. Франциска є другим місцем за кількістю жертв, на першому місці – землетрус та пожежі у Сан-Франциско у 1906 році. Скільки людей загинуло внаслідок прориву дамби? Достеменно складно сказати, адже деяких людей не знайшли, їх віднесло до Тихого океану. Бурхливі води знищували все на своєму шляху, не всі тіла загиблих були знайдені.
Вільям Малголланд після цієї невдачі залишився без роботи, його успішна кар’єра закінчилася. Сучасні жителі Лос-Анджелеса можуть нині побачити купу бетонних уламків, пройтися по схилах пагорба та побачити красивий краєвид. Це наштовхує на багато думок, одразу уява малює картину місць, де у 1928 році стояла дамба. Складно пропустити зламані бетонні уламки, які як шрами нагадують про катастрофу, спричинену по суті людською помилкою.
У 2019 році дамбу Святого Франциска визнано на офіційному рівні національною пам’яткою. У квітні, приблизно в річницю катастрофи дамби, працівники Історичного товариства долини Санта-Кларіта проводять щорічні екскурсії на місці дамби та в зоні затоплення.
Дамба Малхолланд
Ця дамба повторила долю попереднього водосховища. Проєктував дамбу той же інженер – Вільям Малголланд. Проєкт, ініційований від імені Бюро водопостачання (Департаменту водних ресурсів та енергетики), був завершений у 1924 році. Офіційне відкриття відбулося у 1925 році. Проєкт був майже повністю ідентичним дамбі Святого Франциска.
Після трагедії, катастрофічного прориву, інженер Малхолланд дав наказ знизити дамбу каньйону. На його думку, таке рішення мало б зменшити тиск та ризики ще одного трагічного розриву. Гребля Малхолланд відрізнялася більш стабільним розташуванням, але це не врятувало її від прориву.
Це місце не є таємничим, навпаки – воно відкрите для відвідування. На території є парки, пішохідні та велосипедні доріжки, звідти відкривається дійсно гарний вид на озеро. Східна стежка веде на південь від водосховища, де на задньому плані видніється знаменитий знак Голлівуду, а у далечині знаходиться бетонна конструкція дамби Малголланд.
Дамба Хансена
Повені у Лос-Анджелесі були серйозною проблемою. Якщо пригадати 1938 рік, то через катастрофічну повінь було прийнято рішення побудувати величезну дамбу Хансена. Вона розташована біля Національного лісу Лос-Анджелеса, а названа на честь подружжя Хансен. Їх місцеве кінне ранчо було затоплене через дамбу.
Будівництво дамби Хансена було завершено у 1940 році, а монументальна земляна стіна конструкції піднімалась високо над стежками та не перешкоджала течії води. Це не сповільнює течію води, але мінімізує катастрофи, спричинені повенями.
Дамба досі є дивом інженерії, яка до того ж відкриває прекрасний вид на околиці, наприклад, є місцем огляду на північну долину Сан-Фернандо.
Дамба Лоер-Ван-Норман
Якщо раніше містяни добре знали цю назву, то для сучасних жителів Лос-Анджелеса це Комплекс водосховищ Лос-Анджелеса. Територія басейну в районі пагорбів вражає. У 1977 році було відбудовано резервуар, який став частиною системи Лос-Анджелеса. Мова йде про зберігання відфільтрованої води і її подачу споживачам. Площа дамби досягає 176 акрів, а резервуар має об’єм 3,3 мільярда галонів.
Спочатку це місце було дамбою Лоуер-Ван-Норман, названу на честь співробітника та друга інженера Малголланда. Мова йде про Гарві Артура Ван Нормана. Дамба внаслідок землетрусу у Сільмарі 1971 року була майже повністю зруйнована. Наслідки були наступними:
- довелося закрити автомагістраль №5;
- всі домогосподарства поблизу евакуювали. Це була масова евакуація.
Офіційні особи розуміли, що 1100-футову дамбу потрібно буде лагодити, саме тому вони заздалегідь побудували резервне водосховище, яке могло б впоратися з будь-яким переливом води. Необхідність у ньому виникла через те, що рівень води потрібно було знизити до того, як вона прорве верхню частину дамби, що руйнується. Водосховище має водоскиди з обох боків, які ведуть до дренажної траншеї, схожої на канал, на випадок, якщо води буде занадто багато. Разом з тим більша частина води очищується за допомогою установки для дезінфекції ультрафіолетом й далі використовується. Вода, яка знаходиться та зберігається в цьому місці, належить Департаменту води та енергетики Лос-Анджелеса. Іноді місцевість відкривають для прогулянок, проєкт має назву «Прогулянки водоймами». Про це повідомляє спільнота LADWP.
Водосховище Болдуін-Хіллз
Воно знаходиться у державній зоні відпочинку Кеннета Хана. Це всім відомий громадський парк у районі Болдуін-Хіллз, який належить Парку та відпочинку округу Лос-Анджелеса. Більшу його частину займає басейн колишнього водосховища Болдуін-Хіллз. Відомо, що його збудували у 1947-1951 роках, а у 1963 році – воно вийшло з ладу. У Зеленій долині Дженіс можна побачити порожню чашу водосховища, яка розташована у трав’янистій западині.
Збереглися фото водосховища Болдуін-Хіллз, де зафіксована пошкоджена частина дамби у верхній частині (грудень 1963 року).
Громадський парк та його історія
Парк займає площу у 338 акрів. У 1924 році забудовник «Лакі» Болдуін на цьому місці видобув нафту, а вже подальші дії привели до порушень морських відкладень. Це у свою чергу сформувало основу дамби та резервуара. Від кількості закачування нафти, залежав рівень опускання землі. Інженери про це не знали, як і кожна нафтова компанія. Лише згодом стало зрозуміло, що такі дії приводять до осідання та руйнування дамби, тож доля водосховища була приреченою, шансів на подальше існування та здійснення обов’язків не було ніяких.
У грудні 1963 року відбулось руйнування дамби із характерним звуком. Через східну опору дамби почала витікати вода. Цей процес не був швидким, адже цього часу вистачило для того, щоб повідомити містян та евакуювати. За три години дамбу прорвало, водосховище майже повністю спорожніло. Можна лише уявити, якими б були наслідки, якби не вдалося евакуювати людей. Сотні будинків були змиті через витік близько 250 мільйонів галонів води. На жаль, 5 людей було вбито.
Відомо, що дамбу з того часу не відновлювали, а водосховище більше не наповнювали водою, лише землею парку. До речі величезний громадський парк вдалося відкрити у 1984 році.
Будівництво дамб
Люди прагнули боротися з повенями, це була справжня проблема у Лос-Анджелесі, саме тому розпочалося створення різних проєктів та їх фінансування. Вже у 1936 році округ найняв 14 підрядників, які працювали над 31 контрактом. Варто зазначити, що будівництво дамб було надзвичайно складним, адже технології в той час були обмеженими, а практично вся робота виконувалася вручну, особливо на перших етапах. Підрядникам вдавалося в середньому виконувати 200 погонних футів мощення схилів на день.
Цікаво, що дамби, про які йшла мова, сучасні містяни можуть побачити у багатьох фільмах. Великі трагедії (наприклад, прорив дамби Святого Франциска) надихнули режисерів на створення нових робіт. А при бажанні завжди можна особисто відвідати ці місця, попередньо ознайомившись з їх історією.
