Класичним американським напоєм 1920-х років був знаменитий Orange Julius, а до цього чистий апельсиновий сік. Та чи знали ви, що його виготовляли в крихітному кіоску в Південній Каліфорнії? Los Angeles Name розповість більше про цей смачний винахід, не забувши додати про історію самого апельсинового соку.
Апельсиновий сік і сніданок
В сучасних містян він стоїть на полиці на рівні з кавою або чаєм. Цей напій жителі Лос-Анджелеса вживають щоденно, проте оброблений апельсиновий сік з’явився відносно нещодавно. Насправді – це винахід маркетологів 20-століття, адже була проблема і потрібно було знайти їй рішення. Мова йде про величезну кількість апельсинів, які не було куди подіти.
Та почнемо з самого початку. Це був початок 1900-х років. Апельсини з Флориди та Каліфорнії буквально змагалися за увагу американців. Апельсини їли в свіжому виді або ж видавлювали сік. В Каліфорнії росли два сорти апельсинів, а у Флориді – чотири. В 1909 році виробники вирішили перетворити апельсиновий сік на комерційну справу, тобто продавати улюблений напій в банці. На жаль смак консервованого апельсинового соку не користувався попитом. Історик Алісса Гамільтон в своїй книзі наводить конкретні цифри, які це підтверджують – лише 0,01 фунт було спожито консервованого апельсинового соку на людину в 1930 році. Це справді крапля, особливо, якщо враховувати кількість 8,6 кг апельсинів, спожитих однією людиною в тому ж році.
Вітамін С
Тож рекламна компанія зі споживання консервованого апельсинового соку не вдалася, тоді настав час для наступного кроку. З 1920-х років відкриття вітамінів, дослідження їх користі було актуальним. Тож необхідність споживати достатню кількість апельсинів була продиктована великим вмістом вітаміну С.
Так сталося, що якраз в цей період фахівець з питань харчування Елмер МакКоллум популяризував загадкову хворобу під назвою ацидоз. За його словами, захворювання виникало через споживання великої кількості таких продуктів, як молоко та хліб. Фахівець наполягав, що ацидоз можна вилікувати завдяки вживанню достатньої кількості листя салату та цитрусових. Насправді, згодом вдалося з’ясувати, що так не можна вилікувати дане захворювання. Проте працівники цитрусової промисловості вдало скористалися новим страхом містян. Лікарі теж рекомендували вживати апельсини при кожній можливій нагоді.
Нові експерименти та інвестиції
Консервований сік в той час так само знаходився далеко від свого піку популярності. Департамент цитрусових Флориди був готовий до інвестицій в нові експерименти, адже необхідно було створити таку форму цитрусових, яку б солдати армії США (під час Другої світової війни) не викидали зі своїх пайків, а з радістю споживали.
- Фахівці спробували згущувати апельсиновий сік, як молоко. Такий експеримент повністю провалився, адже в результаті утворювалась суміш коричневого кольору, якій не вистачало смаку.
- Далі було випаровування частини води під тиском, змішування в концентрат і заморожування.
- Далі свіжий сік спробували розбавити концентратом – це вже був напій, який хоч якось можна було пити.
Збільшення попиту
В 1940-х роках було значно збільшено посадку дерев, а апельсини йшли на заморожений концентрат, а згодом – на охолоджений сік. Тож такий напій було складно відрізнити від свіжого апельсинового соку. Це був справжній прорив, інновація, яку пов’язують з циклічним, масовим перевиробництвом апельсинів.
Суперечливим став наступний етап в історії апельсинового соку. В пакетований сік почали додавати різні ароматичні додаткові елементи, тоді ж це призвело до судових позовів. Містяни турбувалися, чи можна було такий сік вважати натуральним?
Згодом споживачі в США настільки звикли до цього смаку, що апельсиновий сік став невід’ємною частиною повноцінного сніданку. Традиція власноруч видавлювати апельсиновий сік відійшла в минуле. Цьому сприяв також завантажений, вкрай напружений спосіб життя містян. Обираючи їжу, американці почали віддавати перевагу зручним та швидким варіантам, на які не довелося б витрачати багато часу.
Orange Julius
Сучасні жителі Лос-Анджелеса добре знають популярну мережу коктейлів під такою назвою, власником якої є Dairy Queen.
Цікаво дізнатись, якою була історія помаранчевого Джуліусу. Спочатку це був скромний, навіть непримітний кіоск з апельсиновим соком в Лос-Анджелесі. За день власник отримував від продажів лише 20 доларів. Він навіть не здогадувався про те, яке світле, мрійливе майбутнє чекає на це місце.
Винахід Orange Julius все змінив. В оригінальному рецепті використовувався свіжий апельсиновий сік. Джуліус Фрід винайшов напій, який було значно легше пити. В його склад входили наступні інгредієнти:
- молоко;
- яєчний білок;
- цукор і ваніль;
- свіжий апельсиновий сік;
- лід.
Таким чином, Джуліусу Фріду вдалося створити вершковий пінистий напій, добре знайомий сучасним містянам. Після того, як власник кіоску запропонував новий напій клієнтам, відтоді продажі зросли в 5 разів, тобто до 100 доларів на день. Напій став настільки популярним, що став поштовхом до створення цілої мережі.
Пік популярності
Цікаво, що до 1950-1960-х років напої, створені Джуліусом Фрідом, можна було побачити по всій країні. Навіть на державних, окружних ярмарках обов’язково продавався улюбленим напій жителів Лос-Анджелеса. Збереглися навіть фото актриси Памели Серл, яка тримає в руці напій. Фото зроблено в Лос-Анджелесі, в 1959 році.
Що відомо про Джуліуса Фріда?
Згодом всі його називали «Джуліус в помаранчевому». Відомо, що колись він був власником сигарної крамниці в штаті Монтана, але згодом переїхав до Каліфорнії. Якщо опиратись на дані з місцевих газет, то це сталося десь в 1900-х роках. Ймовірними причинами, чому чоловіку довелось покинути Б’ютт, є банкрутство та декілька арештів через незаконні азартні ігри.
В 1926 році Фрід відкрив кіоск зі свіжовичавленим соком. Місце було підібрано вдало – центр Лос-Анджелеса, на першому поверсі 820 S. Broadway. Сучасні жителі Лос-Анджелесу знають, що нині там знаходиться магазин сонцезахисних окулярів, мобільних телефонів та секонд-хенд.
Одні історичні джерела вказують на те, що справжній перший Orange Julius створив не Джуліус Фрід, а його агент з нерухомості – Віллард «Білл» Гемлін. Історики переконані, що саме він переконав Фріда створити секретну формулу ванільного порошку, подробленого льоду, завдяки чому виходить смачний сік Creamsicle.
Гемлін навіть інвестував 6800 доларів у виробництво, ставши бізнес-партнером Фріда та будівельного підрядника Вільяма Ларкіна. Відомо, що Гемлін мав чутливий шлунок, саме тому його цікавила хімія та напої, які можна було пити.
Коктейлі Orange Julius
Сучасний рецепт повторює оригінал, єдине – є варіант приготування даного частування з використанням порошкоподібної суміші.
Коктейлі поєднують ванільно-апельсиновий аромат Creamsicle та оригінального Orange Julius. Містяни полюбляють додавати соду та ром, проте раніше це було неможливо через сухий закон. Тож саме такою є історія апельсинового соку, який раніше всіляко нав’язували через величезну кількість апельсинів, які не було куди подіти. Історія оригінального Orange Julius теж цікава, як і коктейлі, які можна на основі напою створити – лише потрібна уява та бажання експериментувати.