Однієї із рушійних сил великої економіки 20-го століття Лос-Анджелеса була важка промисловість. Ця галузь різко зростала. Процвітаючою у 1920-х роках була така галузь промисловості, як виробництво шин. Саме про це розповість більше Лос-Анджелес Name.
Відкриття шинного заводу Goodrich
У місцевій газеті «Los Angeles Times», датованій 10 травня 1927 року, вийшла стаття про відкриття цього заводу. Розголос у пресі, розмір, масштаби та вартість заводу – все це мало привернути увагу громадськості.
Загалом, цікавою є історія Goodrich на Гудричі та Олімпійському бульварі. Це один із найбільш вражаючих промислових заводів тієї епохи. У місцевій пресі його називали «початком нової ери великомасштабного важкого виробництва». І це дійсно так, якщо провести аналогію із іншими шинними заводами, побудованими, наприклад, у сучасному Саут Гейт, Goodyear.
Вартість підприємства оцінювали в 4 000 000 доларів, завод зайняв 45 акрів землі. Відкриття шинного заводу в Лос-Анджелесі, тим паче, таких розмірів, дало змогу багатьом сотням робітників працевлаштуватися. Кількість виготовлених за день шин перевищувала тисячі.
Доречно розповісти і про сам стиль забудови. Завод побудував нью-йоркський підрядник «Foundation Company», притримуючись особливостей стилю іспанського колоніального Відродження. Це робило завод Goodrich винятковим, адже промисловість не виявляла жодного інтересу до естетичного боку забудов. Цінувалися кількісні, якісні показники, але аж ніяк не естетика.
Редактори видання «Los Angeles Times» писали, що обраний будівельний підрядник був «ймовірно, найбільшим у світі» у ті часи.
Закладка першого каменю
Розголос у пресі, а також увага високопоставлених осіб лише додавали цікавості до заводу з боку громадськості. Наприклад, мер Лос-Анджелеса Джордж Е. Краєр (виконував обов’язки у період 1921-1929 роки) був присутній з моменту першої церемонії закладки першого каменю. Він позував, приєднуючись до інших керівників округу та офіційних осіб.
Вражаючі розміри шинного заводу
Відомо, що BF Goodrich Rubber Company була материнською компанією. У той час місцевий завод знаходився під захистом дочірньої компанії Pacific Goodrich Rubber Company. З самого початку планувалося побудувати шинний завод на території Union Pacific Tract.
У місцевому виданні «Los Angeles Times» президент BG Work розповів про те, що шинний завод має виробничі потужності також в Канаді, Англії, Франції. Тому цілком очевидним було рішення побудувати завод в Лос-Анджелесі, адже місто у ті часи було зосереджено на автомобілях. Проведені статистичні аналізи показали, що саме у Лос-Анджелесі зосереджувалося близько 40% всіх автомобілів у Каліфорнії.
Спочатку прогнозували побудову на 10-15 акрах землі, із працевлаштуванням 1000-1500 працівників. Їх прогнозована заробітна плата за рік мала складати 1,5-2 мільйона доларів.
На день ставився план виробництва 5000-7500 шин.
Відомо, що у 1920 році в південно-центральній частині Лос-Анджелеса було побудовано завод Goodyear. Проте саме Goodrich перевершив виробничі потужності, вартість та масштаби свого попередника, заслуживши звання «найбільшого».
Початок роботи
Вже у березні 1928 року на заводі почали виробляти шини. І це при тому, що будівництво тривало. Паралельно із будівничими та виробничими процесами на завод приходили тисячі школярів. Це була оглядова екскурсія, яка мала на меті не лише ознайомлювальну діяльність, але й у майбутньому залучення нових робітників.
Урочисте відкриття шинного заводу датується 2 травня 1928 року. Подія передбачала також святковий банкет у кімнаті директорів, а також інші урочистості, наприклад, радіопередачі.
Вже наступного дня громадськість Лос-Анджелеса і не тільки отримала можливість оглянути та оцінити масштаби величезної фабрики, а 4 травня засновники заводу оголосили «Днем організації Східної сторони». Це був акт підтримки даного проєкту.
Прогнози були вкрай оптимістичними. Президент шинного заводу Джеймс Д. Тью розповідав, що Goodrich зможе обслуговувати одинадцять західних штатів, вирішивши проблему нестачі запасів у відділеннях. Також виробнича діяльність та масштаби заводу мали б значно скоротити витрати на доставку.
Підкреслив у своєму коментарі місцевому виданні Джеймс Д. Тью й те, що завод такого рівня вдалося побудувати та обладнати у Лос-Анджелесі всього за сім місяців. За його словами:
«Це чудова ілюстрація ефективності тихоокеанського узбережжя. Це втілює дух прогресу та відповідних досягнень, привертаючи увагу фінансових та промислових кіл Сходу»
Доречно додати, що співробітники теж відчували вигоду від такого місця роботи, причому не лише матеріальну, але й психологічну. Оточення всіляко підтримувало діяльність шинного заводу, розуміючи його значимість. Відповідно, бути співробітником такого заводу було престижно.
Закриття шинного заводу
Попри винятковість шинного заводу та його масштаби, він став одним із багатьох, які закрилися в «Індустріальному районі Іст-Сайду». Важка промисловість переживала важкі часи, а в регіональній економіці влада взяла новий курс розвитку.
Збереглася справжня фотолистівка завершеного шинного заводу, датована 4 листопада 1928 року. На фото зображено великий комплекс, що знаходиться за адресою 5400 East Ninth Street. Згодом територія стала Олімпійським бульваром, адже у 1932 році проходили літні Олімпійські ігри в місті.
Зовнішній вигляд заводу дійсно відрізнявся від звичних промислових будівель. Різниця була відчутною, адже ця будівля відрізнялася вражаючою архітектурою та акуратно впорядкованим ландшафтом.
Ці часи давно минули, адже на місці найбільшого шинного заводу розташована комерційна та промислова зона.
